З-за стодоли визирнув вечір. Нова зірка зійшла на обрії.
З Різдвом Христовим, люди добрії!

Одне з найвеличніших свят календаря, яким, власне, започатковується рік, є Різдво Христове. Розпочинається воно в опівночі після святвечора між 6 і 7 січня. У давнину це була Коляда – язичницьке свято народження Сонця. З прийняттям християнства його було приурочено до народження Ісуса Христа.
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні

Свічку різдвяну запалімо,
Боже світло принесімо,
В кожній хатині хай сіяє,
І усіх нас зігріває!

Україна колядує!
Колядує вся земля!
В небі ангели співають,
Прославляємо Христа! (2)

За народною традицією, колядувати можна, починаючи від Святвечора – 6 січня – аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення.
Щоправда, найпоширенішим для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря, а ближче до її завершення діти й підлітки збираються гуртом і йдуть вітати всіх колядками з народженням Христа.

По усьому світу рознеслась новина
Що Пречиста Діва народила сина
сина народила – в ясла положила
Люлі-люлі, сину Божий,
Ти мила дитина!
А Ісус маленький ручки простягає
Й до усього світу радо промовляє:
“Будьте всі здорові, будьте всі щасливі,
будьте всі багаті, будьте всі вродливі!
З Новим Роком та Різдвом Христовим!”

Щоб почати колядувати, за традицією потрібно зібрати вертеп із кількох осіб. Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але було б добре поколядувати під квартирами сусідів.
На початку слід запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.
Колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати.
Кожна колядка має завершуватися віншуванням – побажанням родині достатку, але під цим розуміється, щоби родина була здоровою, щоб родили добрі врожаї, велася худоба, були мир, добро і злагода.
Вертепівський гурт академічної групи Ж-110 щиросердно вам колядує.

Над сучасною відеоверсією Різдвяного Вертепу працювали:
куратор проекту – Олександр Кошак;
режисер, відеодизайнер – Анастасія Жиденко;
гурт колядників – студенти групи Ж-110 кафедри журналістики ФМВ НАУ:
Софія Бакун, Аліна Середа, Софія Василенко, Тетяна Кобрин, Денис Сачук, Дар’я Марцинкевич, Катерина Кудра.

(радимо  запам’ятати)

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок,
Та давайте п’ятачок!

Коляд, коляд, колядниця.
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Як не дасте п’ятака,
Візьму бика за рога.
Не давайте копійки,
Бо порвуться кишеньки,
Будьте, люди, гонорові!
Дайте гроші паперові.

***

Коляд, коляд, коляда!
Холод взимку не бiда.
Двері швидше відчиніть,
Нас до себе запустіть!

Всі, хто є у вашій хаті,
Будуть дужі та багаті!
На городі вродять густо
І картопля, і капуста,

Помідори й огірочки
І для сина, і для дочки.
Ось промова в нас така!
Ви ж готуйте п’ятака!

***

Коляд, коляд, коляда,
Хай обходить вас біда.
І нехай на ваш поріг
Прийде радість в Новий рік.

Щоб в добробуті цвіли,
Щоб щасливо ви жили,
І щоб рік цей молодий
Вам був кращий за старий.

Друзів зичимо багато;
Щоб у будні та на свято
Ваші гнулися столи.
Щоб здорові всі були!

Пам’ятаймо, що колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники її не оминули і прийшли привітати з Різдвом.

Вертепівський гурт академічної групи Ж-111 щиросердно вам колядує.

Автор відеоверсії вертепу, художній керівник – Олександр Кошак.
Режисер, відеомонтажер – Юлія Денисенко.
Учасники вертепу – студенти групи Ж-111 кафедри журналістики ФМВ НАУ: Ангеліна Муравйова, Анастасія Богорад, Яна Желізна, Іванна Москаленко, Діана Коновал.

13 грудня в Україні відзначають Меланки! Це час веселощів, імпровізованих вистав та масок. Саме тому напередодні Старого Нового року в народних гуляннях з’являється новий персонаж – Меланка.  Цю роль завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець.

З-за високих гір Карпатських,

Із-за полонин

Йшла колядочка до мене!

Колядин-один!

Подолавши річку, море

І широкий степ,

Нам колядочка принесла

Танці і вертеп!

У вінок вплела різдвяний

Гілочки модрин

І принесла людям щастя!

Колядин-один!

Разом з Меланкою гуляють й інші святочні персонажі, які роблять різноманітні капості.

Щедрування

Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку, багатого врожаю, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.

         Щедрують із вечора13 січня до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року.

Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка.

До речі, щедра кутя є в основі багатьох звичаїв. Щоб помиритися, сусіди йшли одне до одного зі щедрою кутею, аби зустріти у злагоді Новий рік. Парубок, якому до того дівка викотила гарбуза, вдруге засилав сватів, сподіваючись на згоду.

Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку й Василя, Цигана, Смерть, Козу та інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва у багатьох відомих кінофільмах.

Щиросердно вас віншує студентка академічної групи Ж-111 Анастасія Богорад.

Художній керівник – Олександр Кошак.
Віншування від Анастасії Богорад.

Посівання

Ранок 14 січня – на Василя – традиційно починається із посівання. Щойно починає світати, йдуть посівати зерном. Молоді парубки ходять по хатах, зичать доброго врожаю, достатку, благополуччя господарям на новий рік. Під час обряду парубки засівають господарську хату зерном. Старі люди кажуть: в цей день першим на поріг хати має ступати юнак. Саме тоді новий рік буде вдалим.

Збіжжя беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Завітавши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх із Новим роком та святом Василя:

(радимо запам’ятати)

Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч півміха!

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, щастя до хати приносять лише хлопці, тому посівати дівчатам не годиться.

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.

На щастя, на здоров’я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, як торік, –

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем.

Дай, Боже!

Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріші дарунки діставалися тому, хто увійшов до оселі першим.

Щиросердно вас віншує студентка академічної групи Ж-111 Яна Желізна.

Художній керівник – Олександр Кошак.
Віншування від Яни Желізної.

Отож, нехай Новий рік буде радісним, а Різдво – світлим і вселяє надію! Нехай у Вашій оселі лунають сміх, колядки та щедрівки! Нехай не оминають Вашого дому посівальники з добрими побажаннями!

Веселих свят!
Смачної куті!
Чудового настрою, миру й добра на весь рік!