«Юридична Газета» давно планувала разом з фахівцем у галузі міжнародного морського права провести детальний правовий аналіз відповідності сучасним геополітичним умовам ухваленої майже 85 років тому Конвенції про режим Чорноморських проток 1936 р. (Конвенції Монтре). Ще відтоді, як стався Керченський інцидент. Коли у листопаді 2018 р. Російська Федерація здійснила збройне захоплення українських бронекатерів «Нікополь», «Бердянськ» і буксира «Яни Капу», деякі експерти припускалися думки, що Туреччина як головний бенефіціар Конвенції Монтре може закрити Чорноморські протоки для російських кораблів і суден. Тоді цього не сталося.

Нещодавно про Конвенцію Монтре згадали знову. Досить несподіваним чином і опосередковано. Коли в Туреччині заарештували 10 адміралів у відставці. Відкритий лист воєначальників із занепокоєнням, що через будівництво нового судноплавного каналу між Чорним і Мармуровим морями (проєкт «Стамбул» — ред.) Туреччина може відмовитись від договору про режим Чорноморських проток 1936 р., чинна турецька влада розцінила як спробу втрутитися у плани уряду й сприйняла чи не як державну зраду своїх військових у відставці.

Про значення й актуальність Конвенції Монтре за умов нинішньої високої напруженості в Чорноморському регіоні, а також про те, чи залишиться Конвенція чинною, коли Туреччина побудує канал для розвантаження судноплавства в протоці Босфор, читайте в інтерв’ю з віце-президентом Української асоціації міжнародного права, провідним науковим співробітником державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» Тимуром КОРОТКИМ.

— Пане Тимуре, саме з Чорноморським регіоном останнім часом пов’язано чимало подій. Які з них Ви вважаєте найбільш значущими для прогнозування безпекової ситуації в регіоні?

— Актуальними викликами залишаються подальша ескалація агресії Російської Федерації щодо нашої держави, концентрація значних російських військових угруповань біля східних кордонів України і в тимчасово окупованому Криму, взагалі мілітаризація півострова, загроза судноплавству в Чорному та Азовському морях, плани щодо закриття акваторії Чорного моря в районі Керченської протоки найближчим часом під приводом «військових навчань».

Нещодавній яскравий приклад провокаційних дій агресора — події проти ночі 15 квітня 2021 р. в Азовському морі, коли прикордонні кораблі РФ здійснили небезпечні провокаційні маневри стосовно малих броньованих артилерійських катерів ВМС України. Агресія Російської Федерації проти України кардинально змінила безпекову ситуацію не тільки у Чорноморському регіоні, а й у Європі в цілому. Тому розглядати сучасне значення й роль Конвенції Монтре можливо й необхідно через призму зухвалої поведінки РФ. Дисонансом є позиція іншого потужного регіонального лідера — Туреччини. Ця держава послідовно висловлює підтримку територіальної цілісності й суверенітету України в її міжнародно визнаних кордонах, що підтверджено у т. ч. в спільній декларації 9-го засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Турецькою Республікою.

Цю декларацію було прийнято за результатами перемовин на початку квітня Президента України Володимира Зеленського з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. На переговорах йшлося, зокрема, про військовотехнічне співробітництво й готовність Туреччини долучитися до Кримської платформи. Щодо затримання колишніх турецьких адміралів, які висловили побоювання щодо припинення дії Конвенції Монтре. З одного боку, ця подія відображає непрості внутрішньополітичні аспекти сучасної Туреччині, а з іншого — як заява, так і реакція на неї, безсумнівно, підкреслюють велике історичне, політичне, військове та символічне значення Конвенції Монтре для Туреччини, для конструювання регіональної системи безпеки в Чорноморському регіоні взагалі. При тому, що Конвенція безпосередньо впливає на можливість торгового судноплавства між Середземним і Чорним морями, договір має істотний безпековий вимір — Конвенція Монтре регулює доступ військових кораблів до Чорного моря. Відповідно, режим судноплавства у Чорноморських протоках та режим судноплавства у Чорному морі тісно пов’язані.

— Міжнародно-правовий режим Чорного моря. У чому його особливості?

— Внутрішнє з точки зору географії Чорне море сучасне міжнародне право визначає як замкнуте чи напівзамкнуте. Подібна класифікація випливає зі ст. 122 Конвенції ООН з морського права 1982 р. Географічне розташування та зв’язок Чорного моря зі Світовим океаном через вузькі Чорноморські протоки, які знаходяться під суверенітетом Туреччини, обумовлює більш тісне співробітництво причорноморських держав. З іншого боку, Чорне море — звичайний з точки зору міжнародного морського права морський простір, де наявні внутрішні морські води, територіальні води, прилеглі зони, виключні економічні зони та континентальний шельф причорноморських держав. Однак відкритого моря в його класичному розумінні у Чорному морі немає — воно повністю поділене на виключні економічні зони причорноморських держав. Втім, ця обставина на режим судноплавства у Чорному морі майже не впливає через те, що у виключних економічних зонах діє принцип свободи судноплавства. Якби не Конвенція Монтре, Чорне море з точки зору судноплавства було б звичайним морським простором.

Ще раз звернемо увагу: Чорне море не знаходиться під юрисдикцією однієї держави чи групи держав, воно є відкритим для міжнародного судноплавства відповідно до положень Конвенції ООН з морського права 1982 р., реалізація якої відбувається із застосуванням положень спеціальної Конвенції про режим проток 1936 р. (Конвенції Монтре).

— Водночас для Чорноморських проток (Босфора та Дарданелл) згадана універсальна Конвенція ООН з морського права 1982 р. не застосовується.

— До режиму проходу через Чорноморські протоки, які юридично й фактично контролює Туреччина, дійсно застосовуються не норми універсальної Конвенції ООН з морського права 1982 р., а спеціальний договір — Конвенція Монтре. Вона належить до тих конвенцій, норми яких у якості спеціальних мають пріоритет над загальними. Просторова сфера дії Конвенції Монтре охоплює протоки Босфор, Дарданелли й Мармурове море — вони, за Конвенцією, мають спеціальний міжнародно-правовий режим. В цілому Конвенція відповідає сучасному міжнародному праву, в т. ч. Конвенції ООН з морського права 1982 р., та не суперечить загальному міжнародно-правовому статусу Чорного моря. А з точки зору гарантій «повної свободи проходу і судноплавства торговельних суден» Конвенція Монтре влаштовує і Туреччину, й інші держави.

— Чи не застаріла за майже 85 років Конвенція Монтре? Як вважаєте?

— Певною мірою, звісно, застаріла. Особливо у військово- політичному аспекті, що стосується проходу військових кораблів Чорноморськими протоками, умов та строків перебування військових кораблів третіх держав у Чорному морі. Можна припустити, що саме ця частина Конвенції викликала занепокоєння турецьких адміралів, бо вона дає Туреччині значні можливості для військово-політичного впливу на ситуацію в Чорному морі. Техніко-юридично Конвенція Монтре відображає стандарти укладення міжнародних договорів першої половини ХХ ст., але в цілому не суперечить сучасному міжнародному праву, носить спеціальний характер і залишається чинною. Тому не на певних морально й фактично застарілих технічних нормах слід акцентувати увагу, а на регламентованих Конвенцією праві й порядку проходу торговельних суден та військових кораблів чорноморських та третіх держав через Босфор та Дарданелли. У Конвенції про режим проток 1936 р. дотримано нехай трохи застарілого, та все ж балансу між правом проходу Чорноморськими протоками торговельних і військових суден як чорноморських, так і нечорноморських держав та військовополітичними інтересами Туреччини, між правами й зобов’язаннями Туреччини та інтересами міжнародної спільноти в цілому.

— У який спосіб, якщо виникне необхідність, до Конвенції Монтре можна вносити зміни?

— На мій погляд, Конвенція Монтре, як і будь-яка інша конвенція, забезпечує стабільність та передбачуваність міжнародних відносин. За винятком тиску Радянського Союзу після Другої світової війни, активних і реальних юридичних спроб відмовитись від неї не траплялося. З іншого боку, зміни в геополітичних реаліях, національних інтересах Туреччини або у фактичних обставинах (наприклад, побудова Туреччиною каналу, паралельного Босфору) можуть стати підставою для зміни або скасування Конвенції. В останньому випадку це може бути посилання на докорінну зміну обставин як беззаперечну підставу для зміни або припинення дії міжнародного договору. Механізм внесення змін до Конвенції Монтре передбачений у ст. 29 Конвенції. Процедура ця вкрай складна, і як на мене, недоцільна, але позиція Туреччини щодо цих питань буде визначальною.

 — Як міжнародне право оцінює заявлене Туреччиною будівництво 45-кілометрового каналу, який поєднає Чорне море на північ від Стамбула з Мармуровим на півдні та, за планами турецької влади, має розвантажити судноплавство в протоці Босфор?

— Це право Туреччини як територіального суверена за умови дотримання міжнародних зобов’язань щодо охорони довкілля. Конвенція Монтре ці питання не регулює й не заважає будівництву каналу. Її положення, на мій погляд, на канал не повинні розповсюджуватися, але принципи здійснення торговельного судноплавства Чорноморськими протоками суттєво не зміняться. Про необмежений строк дії принципу права свободи проходу та судноплавства, що проголошений у Конвенції Монтре, йдеться у ст. 28. І хоча у де яких держав протилежна точка зору щодо розповсюдження положень Конвенції на майбутній канал (це вже продемонструвала Російська Федерація), «золоту фішку» в цій ситуації матиме все ж Туреччина, якій будівництво нового каналу надасть не тільки економічних переваг, а й військовополітичних бонусів та додаткової ваги як регіональному лідеру. Фактично, залишаючи чинною Конвенцію Монтре та маючи можливість на свій розсуд здійснювати судноплавство новозбудованим каналом, Туреччина отримає додаткові переваги — зможе брати плату за користування каналом, регулювати доступ військових кораблів у Чорне море як на основі Конвенції Монтре Чорноморськими протоками, так і на свій розсуд новітнім каналом.

Нещодавня заява президента Туреччини, що «Конвенція Монтре не повинна розповсюджуватися на канал», свідчить саме про плани використання Туреччиною режиму, передбаченого Конвенцією Монтре, щодо Чорноморських проток, а новозбудованого каналу — повністю на розсуд Туреччини (без обмежень, передбачених Конвенцією Монтре). Додатковим аргументом на користь необхідності морського шляху, альтернативного Чорноморським протокам, нещодавно стало блокування контейнеровозом Ever Given Суецького каналу.

— Чорне море в останні роки стало об’єктом підвищеного інтересу з боку військових флотів. Регулярно проводяться військово-морські навчання, здійснюються заходи в порти причорноморських держав військових кораблів нечорноморських держав. Як це співвідноситься з Конвенцією Монтре та загалом з правовим режимом Чорного моря?

— Як ми вже говорили, за межами національної юрисдикції причорноморських держав у Чорному морі діє принцип свободи судноплавства. Він розповсюджується як на торговельне, так і на військове судноплавство під будь-яким прапором. Для міжнародного морського права принцип свободи судноплавства є відправною точкою. А останнім часом він став ще й запобіжником від «приватизації» й мілітаризації Чорного моря Російською Федерацією. Міжнародно противоправна поведінка РФ, починаючи з інциденту на Тузлі, агресії проти Грузії у 2008 р., а з 2014 р. — агресії проти України, спровокувала зростання військово- морської діяльності у Чорному морі як чорноморських, так і нечорноморських держав, перш за все, Сполучених Штатів Америки та інших держав-членів НАТО. Ця активність здійснюється у повній відповідності з Конвенцією Монтре та базується на її положеннях.

Як приклад — інформування Туреччини про захід військових кораблів США у Чорне море відповідно до порядку та строків, встановлених Конвенцією. Подібна практика свідчить про повагу держав до Конвенції та міжнародного права взагалі. Саме про дотримання Конвенції Монтре заявив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу, коментуючи можливий прохід Чорноморськими протоками американських ракетних есмінців. Протилежний приклад — неповаги та порушення міжнародного права з боку Російської Федерації — це плани стосовно закриття до жовтня 2021 р. частини акваторії Чорного моря в напрямку Керченської протоки для військових кораблів та суден інших держав під виглядом військових навчань. Це пряме порушення основоположних норм та принципів міжнародного морського права, права на свободу судноплавства та суверенних прав України як прибережної держави. Таким чином, присутність військових кораблів нечорноморських держав у Чорному морі не тільки гарантує та підтверджує принцип свободи судноплавства у Чорному морі, а й підтримує баланс сил у протидії мілітаризації Росією тимчасово окупованого Криму та Чорного моря. І чи не найголовніше — демонструє підтримку України в протидії російській агресії.

— Яке значення має Конвенція Монтре в контексті національних інтересів України?

— Пошлюся на стратегію воєнної безпеки України «Воєнна безпека — всеохоплююча оборона», затверджену наприкінці березня 2021 р. Указом Президента. Серед інших найбільш загрозливих аспектів на регіональному рівні у цьому стратегічному документі названа ймовірність дестабілізації ситуації, зокрема, в Чорноморському регіоні внаслідок дій Російської Федерації з перешкоджання вільному судноплавству в Чорному і Азовському морях. Це загроза не тільки Україні, а й інтересам інших чорноморських держав та міжнародної спільноти взагалі. І механізми Конвенції Монтре можуть стати одним з інструментів стримування агресивної поведінки РФ у Чорноморському регіоні. Наприклад, погроза закриттям Чорноморських проток для проходу військових кораблів РФ у випадку ескалації агресії. При певному розвитку подій та загрозі національній безпеці Туреччини все може статися, тим більше, що існують також інші політичні та правові фактори. Чорноморські протоки залишаються важливим інструментом політики Туреччини і, безсумнівно, забезпечують їй значну перевагу в конкуренції за вплив у Чорноморському регіоні.