English EN French FR German DE Russian RU Spanish ES Ukrainian UK

Кафедра міжнародного права та порівняльного правознавства

Наукові школи кафедри Міжнародного права та порівняльного правознавства

НАУКОВА ШКОЛА

ГЛОБАЛЬНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ, ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА

ВОЛОШИН ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

декан факультету міжнародних відносин НАУ

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Освіта: закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство», Маріупольський державний університет за спеціальністю «Історик, викладач новогрецької мови». Науковий ступінь: доктор юридичних наук, 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право («Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: проблеми теорії і практики», 2010), кандидат юридичних наук («Конституційно-правові засади самоорганізації національних меншин в Україні», 2002). Вчене звання: професор кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права (2011).

З 1998 р. займається педагогічною і науково-педагогічною діяльністю, зокрема завідуючий кафедрою правознавства (2004–2006),  проректор з науково-педагогічної роботи Маріупольського державного гуманітарного університету (2006–2014). Завідуючий відділом теорії і практики законотворчої діяльності – директор Української школи законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України (2014-2017).

З 2017 р. завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, з 2019 р. декан факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Підготував 3 доктора і 22 кандидатів наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень; 12.00.02 конституційне право; муніципальне право. Автор більше 200 наукових праць, зокрема:

  1. Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні / За ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: Вид-во «Юридична думка». – 2008;
  2. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти. К. : Логос, 2010.;
  3. Конституційна реформа та модернізація в сучасній державі в умовах європейської інтеграції. Одеса : Фенікс, 2013;
  4. Гармонізація правової системи України в сучасній доктрині конституційного права в умовах європейської інтеграції. Одеса : Фенікс, 2014
  5. Новий шлях до права// Колективна монографія/ Кер. авт. колективу А.О. Селіванов. К.: Логос, 2021 . 208 С.
  6. Право у зобов’язаннях з іншими державами: збереження національної ідентичності// Право у сучасному політичному житті України. Колективна монографія/ Керівник авторського колективу А.О. Селіванов. К: Логос . 2020. С. 188-2022
  7. Основні права людини: німецько-український правовий вимір : монографія / за ред. Мельника Р. С. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 305-343
  8. Волошин Ю.О., Прощаєв В. В. Розвідувальна таємниця: законодавче визначення та співвідношення із державною таємницею. Слово Національної школи суддів України. № 1–2 (38–39) 2022, С. 57-68
  9. Ю.О. Волошин ,Н.І. Карпачова, Ю.О., А.Ю. Замула Забезпечення права ув’язнених на належну медичну допомогу: міжнародні стандарти та національна практика. Запорожский медицинский журнал Том 21, № 4(115), 2019. C. 511-516.
  10. Волошин Ю.О., Марцеляк О.В., Янчук А.О. Омбудсман з питань охорони здоров’я як фактор гарантування прав людини в умовах медичної реформи в Україні/ Запорожский медицинский журнал Том 21, № 5(116), 2019. С. 702-706.
  11. The State as the Leader in Fighting International Terrorism in the Globalized World Y Voloshyn, A Zamula Sustainable Leadership for Entrepreneurs and Academics (2018) Prague, 2019
  12. Волошин Ю., Гоша ІО. Гармонізація правових систем в сучасній доктрині конституційного права в умовах європейської інтеграції: монографія. Одеса: Фенікс, 2013. 291 с
  13. Батанов ОВ, Волошин ЮО, Маліков СВ Статут територіальної громади: проблеми теорії і практики. К.: Інститут держави і права ім. ВМ Корецького НАН України, МДУ, 2004.

 

Кадровий склад наукової школи

Стрєльцова Ольга Вікторівна – професор кафедри, доктор юридичних наук («Конституціоналізація процесу асоціації України з Європейським Союзом»), кандидат юридичних наук («Джерела права Європейського Союзу (теоретичні аспекти)», 2009). Авторка понад 100 опублікованих наукових праць, серед яких монографії, статті у періодичних наукових виданнях, розділи у навчальних посібниках, статті в енциклопедичних виданнях.

Прощаєв Володимир Володимирович – професор кафедри, доктор юридичних наук («Розвідувальні органи в системі державної влади: конституційно-правове дослідження»,  2020)

Епель Оксана Володимирівна – професор кафедри, доктор юридичних наук («Доктрина захисту конституційних соціальних прав людини та громадянина в Україні», 2020), кандидат юридичних наук («Кримінальна відповідальність за публічні заклики до вчинення терористичного акту», 2012)

Максимович Роман Олегович – в.о. завідувача кафедри, кандидат юридичних наук (тема дисертації «Конституційно-правовий механізм захисту соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні», 2017), автор близько 30 наукових праць

 Патюк Світлана Олександрівна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Цілі і завдання сучасного кримінального судочинства України», 2013)

Лесь Ірина Олександрівна – доцент кафедри а, кандидат юридичних наук («Становлення та розвиток дисциплінарних правовідносин в органах міліції УСРР-УРСР (1919 – 1991 рр.)», 2011).

Замула Аліна Юріївна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Міжнародно-правова заборона катування як фактор впливу на ефективність боротьби з тероризмом», 2017)

Кібець-Пашутіна Дар’я Вікторівна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Адміністративно-правове регулювання валютних обмежень», 2018)

Коцюруба Анна Іванівна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Захист прав відповідача в цивільному процесі України», 2021)

Ставнійчук Анастасія Петрівна – старший викладач кафедри, кандидат юридичних наук («Місцевий референдум як форма безпосереднього здійснення муніципальної влади територіальною громадою», 2017)

НАУКОВА ШКОЛА

ФЕНОМЕНОЛОГІЇ СУЧАСНОГО

МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

КАМІНСЬКА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

докторка юридичних наук, професорка,

професорка кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства

Національного авіаційного університету, дійсний член Національної академії наук вищої освіти України, Академії наук вищої школи України

Освіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, спеціальність  «міжнародне право», кваліфікація – магістр міжнародного права, перекладач з іспанської мови, 2000; Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, магістр філології (германські мови та літератури, переклад включно), 2020. Науковий ступінь: доктор юридичних наук  12.00.11 – міжнародне право  («Європейська система місцевого і регіонального самоврядування (міжнародно-правові засади становлення, функціонування та розвитку)», 2014), кандидат юридичних наук («Роль національного законодавства в демократичних перетвореннях в Україні», 2004). Вчене звання професор кафедри загально-правових дисциплін (2014); доцент кафедри соціально-економічних дисциплін (2008).

Має досвід практичної роботи в Інституті законодавства Верховної Ради України (2020-2022), Дослідницькій службі Верховної Ради України (2022-2023), Незалежній антикорупційній комісії (2021), Державному комітеті України з питань регуляторної політики і підприємництва (2004 р.), ТОВ «Закон і Бізнес» (2003-2004 рр.), ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (2001 р.), Юридичній фірмі «Магістр і партнери» та ін. З 2000 р. займається науковою, з 2004 р. науково-педагогічною діяльністю, зокрема у Національній академії внутрішніх справ (2004-2020), Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Державному податковому університеті, з 2020 р. у Національному авіаційному університеті.

З 2015 р. член спеціалізованих вчених рад у Національній академії внутрішніх справ, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті законодавства Верховної Ради України; голова разових спеціалізованих вчених рад в Інституті законодавства Верховної Ради України, член разових спеціалізованих вчених рад Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Член редакційних колегій фахових видань «Migration & Law»,  Право.UA, «Наше право», Наукового віснику Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, Європейські перспективи.

Авторка програм підвищення кваліфікації для народних депутатів України, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування («Законотворча діяльність», «Європейське парламентське право» «Місцеве самоврядування та децентралізація», «Антикорупційна, гендерна та інші види експертиз» (2017-2023); брала участь у підготовці форсайт-дослідження та робочій групі з проєктів сценаріїв відновлення і розвитку України (міжфракційне депутатське об’єднання «Стратегічний форсайт України», ПРООН в Україні, 2022-2023); експертних висновків для Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України тощо. Працювала у складі робочих груп з підготовки законопроектів, підручників, методичних рекомендацій, монографій та енциклопедій. Нагороджена почесними грамотами Верховної Ради України, Союзу юристів України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ, Київської міської ради, тощо.

Підготувала 13 кандидатів наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень; 12.00.02 конституційне право; муніципальне право; 12.00.11 – міжнародне право; докторів філософії у галузі право. Авторка близько 300 наукових праць, зокрема:

  1. Kaminska N.V., Shcherban І.V. Іmplementation of the Rome Statute of the International Criminal Court: historical, theoretical and practical aspects. Kyiv, 2023. 220 p.
  2. Камінська Н.В., Шаптала Н.К. Глобальний і європейський конституціоналізм: концептуалізація нових вимірів і цінностей. Сучасні проблеми розвитку міжнародного та європейського права: монографія / заг. ред. д.п.н., проф. В. В.Копійки. Київ, 2023. С. 199-220.

2  Камінська Н.В. Парадигма глобальної екологічної політики у міжнародно-правовому дискурсі. Міжнародний захист права людини на здоровʼя та безпечне довкілля: моногр. / авт. кол.; за заг. ред. М.О. Медведєвої. Київ : Видав. дім «Вініченко», 2023. С. 10-27.

  1. Камінська Н.В., Пожидаєва М.А. Новітні виклики і загрози у війні Росії проти України: правові оцінки й рекомендації. Режими міжнародних санкцій проти РФ у зв’язку з агресією проти України. Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз: національна доповідь / ред. кол. С.І. Пирожков, О.М. Майборода та ін./ Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. К., 2022. С. 529-533.
  2. Камінська Н., Шаптала Н. Порушення прав журналістів в умовах збройних конфліктів. Законодавче забезпечення формування та реалізації державної політики України в умовах воєнного стану: колективна монографія/ Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ, 2022. С.150-171.
  3. Kaminska N. Activities of international organizations in the field of empowerment of women, gender equality. The optimization of protection model for rights and freedoms of ukrainian person : collective monograph / V. M. Bevzenko ect. Lv-Torun : SENS, 2019. Р. 159-178. URL: http://catalog.liha-pres.eu/index.php/liha-pres/catalog/view/22/237/538-1
  4. Камінська Н. та ін. Міжнародне право: мультимедійний навч. посіб. К.: НАВС, 2016. http:// www.naiau.kiev.ua/books/mg/autors.html
  5. Пріоритетні напрями досліджень розвитку держави і права в умовах євроатлантичної інтеграції України/ за заг. ред. проф. Наталії Камінської. К., 2018. 300 с.
  6. Становлення та розвиток науки європейського права в Україні: колективна монографія. Київ, 2017. С. 423-454.
  7. Камінська Н.В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна Монографія Київ: КНТ, 2014.
  8. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник/ вид. друге, допов. і перероб. К.: КНТ, 2010. 280 с. (рекомендовано МОН України)
  9. Пронюк Н.В. Практикум з міжнародного права навчальний посібник/ вид. друге, допов. і перероб. К.: КНТ, 2008. 244 с. (рекомендовано МОН України)
  10. Камінська Н.В. Міжнародне публічне право конспект лекцій К.: КУТЕП, 2008. 130 с.
  11. Камінська Н. В. Словник міжнародно-правових термінів: словник термінів К.: КУТЕП, 2013. 130 с.
  12. Камінська Н. В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз навчал. посібник К.: КНТ, 2010. 230 с.
  13. Камінська Н.В. Розвиток європейського виборчого і референдного права. ScienceRise: Juridical Science, 2022, №3(21), 4–9. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2022.265570
  14. Kaminska N. Trends in the Development of International Legal Personality and Subjects of International Law: Theoretical Analysis. OPCION. Universidad del Zulia 2018. Т.34 №: 87-2. Р. 507-520.
  15. Камінська Н. В. Парламентська дипломатія як феномен сучасної політико-правової дійсності: проблеми концептуалізації та розвитку. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 2022, №3. С.40-51.
  16. Kaminska, N., Loshchykhin, O., Romanova, N. The role of the OSCE in ensuring gender equality into policies and practices. Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools, 2019, № 34(4). С. 87-91. https://farplss.org/index.php/journal/article/view/662
  17. Камінська, Н. В. Повноваження органів конституційної юрисдикції з питань міжнародних договорів: досвід зарубіжних держав та України. ScienceRise: Juridical Science, 2023. (2(24), 4–10.
  18. Камінська Н.В. Демиденко ВО. Сталий енергетичний розвиток: міжнародні, конституційно-правові та доктринальні засади. Європейські перспективи. 2023. №3 С. 133-140.

Кадровий склад наукової школи

Буроменський Михайло Всеволодович – професор кафедри, доктор юридичних наук (1997). Автор близько 200 наукових і науково-методичних публікацій, в тому числі: співавтор монографії «Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право».

Мушак Наталія Богданівна – професор кафедри (з 2019 р.), доктор юридичних наук, («Шенгенське acquis у праві Європейського Союзу». 2019). Авторка 90 наукових праць у сфері права Європейського Союзу, у т.ч. монографії: «Міжнародно-правові засади захисту та забезпечення прав людини у європейських міжнародних організаціях» (2013), «Правові засади функціонування Шенгенського простору» (2017), підручника «Право Європейського Союзу» та ін.

Нуруллаєв Ількін Садагат огли – професор кафедри, доктор юридичних наук («Міжнародно-правове співробітництво у боротьбі зі злочинністю (сучасні особливості та основні тенденції розвитку»), доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства (2023). Автор понад 100 наукових праць.

Драчов Олексій Вікторович – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Імплементація міжнародних зобов’язань в правові системи Польщі та України (порівняльний аналіз)», 2013), доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства (2023). Автор наукових праць з міжнародного інвестиційного права, фінансового права ЄС, міжнародного спортивного права, співвідношення міжнародного права і національного права.

Каспрук Оксана Сергіївна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Особливості міжнародно-правового регулювання міжнародних транспортних коридорів», 2019)

Савчук Сергій Станіславович – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Міжнародно-правові стандарти банківської діяльності», 2018)

Запорозчук Анна Валеріївна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук («Міжнародно-правове регулювання поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами», 2014)

Широкова-Мурараш Ольга Геннадіївна – доцент кафедри, кандидат історичних наук («Дитяча праця в промисловості Англії в першій половині ХІХ століття», 2000), доцент кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства. Авторка наукових праць з міжнародного канонічного права, міжнародного антитерористичного права, історії міжнародного права, міжнародної правосвідомості

НАУКОВА ШКОЛА

МІЖНАРОДНОЇ КРИМІНОЛОГІЇ

АНТИПЕНКО ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ

доктор юридичних наук, професор

(1949-2017)

Освіта: Алма-атинське вище командне прикордонне училище (1970).

З 1966 р. працював у системі Комітету державної безпеки. 1986-1989 рр. виконував спецзавдання в Афганістані. Засновник і перший начальник Штабу – заступник керівника Антитерористичного центру (АТЦ) при Службі безпеки України.

Генерал-майор Служби безпеки України. За період служби отримав державні нагороди «Знак пошани», медаль «За бойові заслуги», «За мужність  і відвагу», «За відзнаку в охороні держкордону» та інші українські й іноземні ордени і медалі. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

З 2008 р. очолював кафедру міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Підготував 2 докторів та 4 кандидатів юридичних наук.  Під його науковим керівництвом започатковано наукову школу і засновано новий напрям в науці міжнародного права – міжнародну кримінологію.

Засновник антитерористичної системи України та її правової бази. Розроблена модель державної системи протидії тероризму визнана однією з найефективніших у світі та була рекомендована як зразок для країн Східної Європи.

Автор близько 100 наукових праць, у тому числі понад 80 наукових статей, 7 монографій, зокрема:

  1. Антипенко В.Ф. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму: монографія. О.: Фенікс, 2011. 320 с.
  2. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. К.: НАУ, 2012. Т. 1. 420 с. (Рекомендовано МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  3. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. К.: НАУ, 2013. Т. 2. 327 с. (Рекомендовано МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  4. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. К.: НАУ, 2013. Т. 3. 604 с. (рекомендовано МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  5. Antypenko V. F. International criminology: the experience of the research of terrorism: monograph. Saarbucken, Deutschland/Germany: Lap Lambert Academic Publishing GmbH & Co. KG, 2015. 348 р.

 

Здобутки наукової школи:

  1. Важна К.А. Концепція кримінальної відповідальності держави: можливість реалізації в сучасному міжнародному праві: монографія. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 292 с.
  2. Guliev A. Foundations of Diplomatic Protocol and Etiquette: Monograph. Brno: CERM, 2017. 144 p.
  3. Замула А.Ю. Міжнародно-правова заборона катування як фактор впливу на ефективність боротьби з тероризмом: монографія. Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. 290 с.
  4. Каспрук О.С. Особливості міжнародно-правового регулювання міжнародних транспортних коридорів. Фенікс, 2020 180 с.
  5. Кібець-Пашутіна Д.В. Регулювання валютних обмежень: Міжнародно-правова доктрина та національна практика. Монографія. Одеса: Фенікс, 2019. 185 с.
  6. Лесь І.О. Дисциплінарні правовідносини в органах внутрішніх справ України: історичні аспекти формування. Одеса : Фенікс, 2019. 186 с.

Також під керівництвом В.Ф. Антипенка захищено дисертації Кубальського В.Н., Громівчук І.М., Майснер А.В., Леонова Б.Д. та ін.

Наукова школа міжнародної кримінології

Проблема міжнародно-правової протидії тероризму становить предмет наукового інтересу науково-дослідних установ та учених багатьох країн світу. Проте, серйозних результатів, які могли б вплинути на якість і дієвість міжнародної антитерористичної нормотворчості, на жаль, отримати не вдалося.

Незначна дієвість чинних норм міжнародного права у сфері боротьби з тероризмом дає підстави для сумнівів щодо адекватності предмету правового регулювання: чи саме тероризм як загрозу міжнародній безпеці у всьому комплексі її складових поміщено у фокус дії відповідних норм міжнародного права?

Як виявилося, науково-теоретична розробка цієї проблеми передбачає широке залучення наукового інструментарію не тільки наук кримінально-правового циклу, але й цілого ряду суміжних з правом наук гуманітарної сфери. Очевидність міжнародного, глобалізованого підходу у всьому спектрі ведення теоретичних розробок зумовлює у цілому комплексі їх новий змістовний рівень – рівень міжнародної кримінології.

При цьому сформувався ряд напрямів дослідження проблеми, які, будучи цілком самостійними, одночасно можуть бути успішними в реалізації лише за умови взаємозв’язку, взаємовпливу і координації, що передбачає їх розробку в рамках єдиного науково-теоретичного задуму і концептуальної переконаності авторів.

Умови, які таким чином склалися, логічно призвели до створення наукової школи як оптимальної демократичної форми мобілізації колективних інтелектуальних зусиль для проведення перспективних досліджень, що забезпечує вимогливість щодо дотримання доктринального рівня досліджень, строгість теоретичних оцінок та достовірність наукових результатів.

Таким чином, створення наукової школи на базі кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету було обумовлено, насамперед, актуальністю і концептуальною значущістю закладеної в її основі досліджуваної проблеми, яка охопила ряд важливих самостійних напрямів наукового пошуку, а також наявними науковими результатами, які вимагають розвитку і утвердження в доктрині міжнародного права.

Кадровий науковий потенціал школи було сформовано на базі налагодженої системи добору та залучення до наукової роботи талановитої молоді з числа доцентів, аспірантів і студентів. Проводиться щорічний набір студентів до магістратури за спеціальністю “Міжнародне право”. При кафедрі до 2018 року функціонувала аспірантура (з відривом та без відриву від виробництва) наукової спеціальності 12.00.11 “Міжнародне право”, в рамках якої досліджувався ряд тем, орієнтованих на розвиток і зміцнення аргументаційної бази ключової ідеї школи: створення науково-теоретичної бази для ефективного міжнародно-правового антитерористичного нормотворення, в основі якого лежить принципово нове глобалізоване розуміння суб’єкту міжнародного злочину тероризм.

Науково-теоретична проблема, яка визначає зміст наукової школи, пов’язана із низькою ефективністю норм і положень міжнародного антитерористичного права. Це обумовлено тим, що кризовість світового розвитку, справжні складові якої (віртуалізація економіки та її міжнародна криміналізація; феномен фінансової цивілізації; відмова у розвитку “третьому світу” з метою гегемонізаціі світосистеми та ін.), будучи одночасно й теророгенними чинниками, залишаються за межами активного впливу міжнародного права. Зростаюча на цьому ґрунті міжнародна конфліктність (яка вказує також і на ознаки криміногенності самого права), в силу неспівставності можливостей протиборчих сторін, все більше набуває  терористичного характеру.

Проблема міжнародного антитерористичного права, яке в силу своєї неадекватності в цих умовах стає джерелом додаткової конфліктності (тобто, криміногенності), полягає в спотворенні предмета правового регулювання, неточному визначенні механізмів злочинної поведінки і суб’єктності складу міжнародного злочину тероризм.

У кримінологічному аспекті це виражається у неувазі до первинних (генеральних) причин зростаючої міжнародної терористичної конфліктності та транснаціональної злочинності і визначенні складу тероризму та інших міжнародних злочинів, виходячи з оцінки вторинної причинності (так звана боротьба із “вторинною” міжнародною злочинністю).

У міжнародному кримінально-правовому аспекті це виражається у фактичній декриміналізації базових (глобальних) ланок міжнародних злочинних механізмів, які формуються в нееквівалентних міжнародних взаємодіях (так звана міжнародна “білокомірцева” злочинність).

Таким чином у фокусі дії міжнародного антитерористичного права опиняються лише організатори й виконавці терористичних актів, але не повна за своїм глобальним змістом злочинна конструкція тероризму.

Основними наявними науковими результатами наукової школи на шляху обґрунтування зазначеної проблеми та її розробки є наступні.

  1. Відкрито і апробовано новий самостійний напрям науки кримінологія – міжнародна кримінологія. Базуючись на напрацьованих теоретичних матеріалах і досвіді дослідження міжнародного злочину тероризм, обґрунтовано специфічність об’єкта, системи методів і наукового інструментарію міжнародної кримінології. Враховуючи невисоку ефективність діючих антитерористичних норм міжнародного права показано, що кримінологічною наукою не повною мірою охоплюється детермінація і причинність міжнародної злочинності, що формуються в зоні глобальних процесів і визначаються вадами світового порядку. Це негативно відбивається на дієвості міжнародно-правових норм, а, отже, на ефективності міжнародно-правової протидії міжнародним злочинам, зокрема, тероризму. Запропонований науковий підхід передбачає усунення зазначеного упущення в юридичній науці.
  2. Розроблено і впроваджено в навчальний процес Університету нову міжгалузеву міжсистемну галузь міжнародного права – міжнародне антитерористичне право. Самостійність галузі визначається специфічністю її основних змістовних характеристик. Об’єктом регулювання галузі є відносини держав, міжнародних організацій, фізичних осіб та інших учасників міжнародних взаємодій, що складаються в процесі виникнення тероризму та організації боротьби з ним. Предмет регулювання утворює власне тероризм як злочин за міжнародним правом та діяльність інституційних систем і органів антитерористичного призначення.
    В основі галузевого методу міжнародного антитерористичного права лежить формування і дія правових норм і положень на базі конфліктологічного розуміння природи тероризму як протиборства двох визначених сторін, а також широкого залучення можливостей міжнародних та національних галузей права, правових та суміжних з правом наук, що створює умови регулювання боротьби з проявами тероризму в усій їх багатоаспектності. Концептуальну основу галузі складає правовий феномен тероризму, який виражається в складному сукупному суб’єкті складу цього міжнародного злочину. Такий суб’єкт відображає соціальний механізм виникнення і дії тероризму як продукту деформацій життєдіяльності міжнародного співтовариства в цілому, але аж ніяк не відірваних від соціуму груп радикально налаштованих екстремістів.
  3. Розроблено теорію терористичної асиметрії, яка відкриває для розуміння практично необмежені можливості іррегулярної дії терористичного акту як засобу боротьби, а, отже – співставного протиборства протестного руху з будь-якої потужності воєнно-економічною системою в рамках терористичного конфлікту (тероризму).
    В основі феномену абсолютної іррегулярності цієї теорії лежить невичерпність арсеналу для терористичних актів, тобто, предмету безпосереднього посягання – випадково обраних невинних людей. Розроблена за критеріями, прийнятими у наукознавстві, теорія сприяє вдосконаленню норм і положень міжнародного антитерористичного права, формуванню нового типу сприйняття проблеми тероризму як основної ознаки системної кризи світового устрою і одночасно – як ультимативного фактору, який спонукає світове співтовариство до вирішення цієї кризи єдино прийнятним і дієвим способом – шляхом змін соціально-економічних основ світоустрою.
  4. Представлена концепція антитерористичної системи держави як певної цілісності функціональних структур та органів, процесів і заходів, взаємопов’язаних і скоординованих в рамках Антитерористичного центру при Службі безпеки України, упорядкованих як елементи, утворені наявністю правової бази, інформаційного забезпечення, веденням розвідувально-контррозвідувального пошуку, організацією фізичного захисту об’єктів, вразливих у терористичному відношенні, проведенням антитерористичних операцій та попереджувально-профілактичної роботи, об’єднаних гуманітарною ідеєю і спільною метою усунення тероризму як злочинного соціального явища. В рамках антитерористичної системи розроблена конструкція сил спеціальних операцій антитерористичного призначення як міжвідомчого силового угруповання в гнучкому трьохступеневому форматі (в залежності від ступеня терористичної загрози), об’єднаної єдиною системою підготовки та управління.

З урахуванням отриманих наукових результатів і виходячи з оцінки їх пріоритетності, наукова школа продовжує формуватися навколо ідеї відмінності характеристик злочинних механізмів у сфері міжнародного права. Ідея базується на філософському принципі парних речей, який через конфліктологічний механізм протиборчої взаємодії трансформується у правові категорії шляхом кваліфікації сукупного суб’єкта складу міжнародного злочину (тероризм). Базові підстави для подальшої розробки наукової ідеї випливають з напрацювань, здійснених в рамках нового наукового напрямку кримінології – міжнародної кримінології, запропонованого на основі досліджень тероризму як злочину за міжнародним правом.

Встановлено, що діяння, які утворюють головну, первинну, продуковану глобалізованою світосистемою, криміногенність, незважаючи на те, що у своїй більшості вони складають правопорушення за міжнародним правом (право на розвиток, самовизначення, втручання і т. ін.), у чинній правоохоронній сфері не піддаються відповідній криміналізації, і, в більшості випадків, залишаються поза активним регулятивним впливом міжнародного кримінального права, міжнародного права збройних конфліктів, міжнародного економічного права, міжнародного права міжнародної відповідальності та інших галузей міжнародного права.

Дії держав та інших суб’єктів міжнародних правовідносин, що утворюють зазначену криміногенність, помилково оцінюються лише як причини і умови іншої (вторинної) злочинності і виносяться “за дужки” криміналізації, результуючи недосконалу, неповну міжнародну нормотворчість, яка, відповідно, й зосереджується в основному на злочинних проявах похідного, вторинного характеру.

Таким чином, зазначені первинні діяння, що, як правило, є складовими порушення основних принципів міжнародного права, штучно виносяться в суто детермінаційну категорію і залишаються предметом політичної чи моральної відповідальності, істотно не впливаючи на зміст правового впливу.

Наявність проблеми спотворення предмета міжнародно-правого регулювання у сфері боротьби з тероризмом та іншими міжнародними злочинами в цілому позначено в попередньому порядку. Проблема обґрунтована лише як предмет для наукової дедукції і вимагає уточнення власне змістовної сутності і подальшої розробки як наукової ідеї.

Здійснення цього проекту видається доцільним за двома основними напрямками: а) через поглиблення науково-теоретичної бази міжнародної кримінології; б) через конкретику суміжних (доповнюючих) проблем дослідницької уваги, що обираються учасниками наукової школи.

Напрямки розвитку міжнародної кримінології визначаються, по-перше, завданням усунення криміногенності, що міститься в самому міжнародному праві, формуванням уявлень багатофакторності криміногенної бази міжнародної злочинності. Необхідне системне обгрунтування вирішальної ролі в її (злочинності) виникненні і ескалації найбільш впливових акторів міжнародних відносин, що визначають зміст світоустрою, його кризовість.

По-друге, через утвердження та розвиток інституту сукупного суб’єкта складу міжнародного злочину слід надати консенсусний характер антитерористичній, і, можливо, іншій міжнародній кримінальній нормотворчості, сприяючи формуванню загальнопланетарного інтересу до усунення (катастрофогенної) глобальної конфліктності.

Що стосується конкретних напрямів наукового пошуку, які сприяють розробці основної проблеми, то вони видаються як мінімум наступними:

  • проблема кодифікації основних принципів міжнародного права;
  • конфліктологічний підхід до міжнародно-правової кваліфікації складу тероризму;
  • відповідальність держави в нормах міжнародного антитерористичного права. Проблема кримінальної за міжнародним правом відповідальності держави;
  • міжнародне право збройних конфліктів і терористичний характер сучасної конфліктності: можливості застосування;
  • боротьба з тероризмом і права людини: міжнародно-правові проблеми;
  • антитерористичний потенціал міжнародного економічного права;
  • тероризм і транснаціональна організована злочинність: спільне та відмінності правової природи і механізмів злочинів.

Перелік проблем, досліджуваних і тих які підлягають дослідженню в рамках наукової школи, звичайно ж, не є вичерпним. Важливо інше: напрями досліджень визначаються на базі загального підходу до оцінки юридичної природи міжнародної злочинності в умовах глобалізації як продукту соціальних взаємодій міжнародного співтовариства в цілому з урахуванням визначальної ролі його найбільш розвиненої частини.

Прихильність до цієї ідеї і завдання втілення її в міжнародному праві становлять сенс і зміст наукової школи.

Науковий доробок:

  1. Антипенко В.Ф. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму: монографія / В.Ф. Антипенко. – О.: Фенікс, 2011. – 320 с.
  2. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. – К.: НАУ, 2012. – Т. 1. – 420 с. (Гриф МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  3. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. – К.: НАУ, 2013. – Т. 2. – 327 с. (Гриф МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  4. Міжнародне публічне право: [підруч.] / [В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка; в 3-х т. – К.: НАУ, 2013. – Т. 3. – 604 с. (Гриф МОН України. Лист № 1/11–38 від 05.01.2011р.).
  5. Antypenko V. F. International criminology: the experience of the research of terrorism: monograph / Vladimir Antypenko. – Saarbucken, Deutschland/Germany: Lap Lambert Academic Publishing GmbH & Co. KG, 2015. – 348 р.
  6. Важна К.А. Концепція кримінальної відповідальності держави: можливість реалізації в сучасному міжнародному праві: монографія / К. А. Важна. – Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. – 292 с.
  7. Guliev A. Foundations of Diplomatic Protocol and Etiquette: Monograph / Guliev A. – Brno: CERM, 2017. – 144 p.
  8. Замула А.Ю. Міжнародно-правова заборона катування як фактор впливу на ефективність боротьби з тероризмом: монографія / А.Ю. Замула. – Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. – 290 с.
  9. Каспрук О.С. Особливості міжнародно-правового регулювання міжнародних транспортних коридорів. – Фенікс, 2020 – 180 с.
  10. Кібець Д.В. Регулювання валютних обмежень: Міжнародно-правова доктрина та національна практика. Монографія. Одеса: Фенікс, 2019. – 185 с.
  11. Лесь І.О. Дисциплінарні правовідносини в органах внутрішніх справ України: історичні аспекти формування / Ірина Олександрівна Лесь. — Одеса : Фенікс, 2019. — 186 с.
  12. Мушак Наталія. Правові засади функціонування Шенгенського простору: монографія / Мушак Наталія. – Одеса: Фенікс, 2017. – 442 с.

У рамках наукової школи захищено: кандидатські дисертації – Кубальський В.Н., Важна К.А., Антипенко А.В., Громівчук І.М., Замула А.Ю., Майснер А.В.; докторські дисертації – Гулієв А.Д., Леонов Б.Д.

 

Закрити меню